Спасибі!
Пані Тетяні
За дощ спасибі. Що прийшов від Вас.
За те, що сонце врешті-решт заснуло.
За те, що сенс знайшовся в вирі фраз,
За те, що не забулося минуле.
За дивний спокій чистий на душі,
За дзвін тонкий і хмари у калюжах,
За золоті волошки на межі,
Що все так вчасно - дякую Вам дуже!
Ви ніби повернули до життя.
Ви ніби налили дощу у жили.
І раптом закрутили почуття –
Отак, як раз в житті, так закрутили!
А все це – дощ. Він ніби випив час.
Він відібрав у міст їх шумну мову.
Спасибі Вам, що дощ прийшов від Вас.
За мир і тишу спокою казкову.
