Тетяна Чорновіл Ледь рожевий вірш
У присмерку небесних володінь
Рожеву постіль постелило сонце,
А звідти дивним сяйвом у віконце
Майнула тиха ледь помітна тінь.
Серпанком розлилася по стіні
У ледь рожевих відблисків марноту,
Тендітну мить вечірнього заходу
Вплела в рожеві квіти неземні.
Та й зникла, ніби мрія осяйна,
Звичайну квітку залишивши в вазі…
Лиш ніч у ледь рожевих снів екстазі
П’янить ковтком рожевого вина.
Ледь-ледь…
10.07.2013 16:34 Володимир Пірнач => © |
 Плюсую. |
10.07.2013 16:30 Ем Скитаній => © |
 чудово! і так жіночо ніжньо... |
10.07.2013 12:58 Недрукована => © |
 дуже ніжно, тепло так і п’янко) |
10.07.2013 00:43 Каранда Галина => © |
 красиво |
10.07.2013 00:23 Світлана Рачинська => © |
 Усе так і манить...) Постіль з перших рядочків!... На мою думку, апетитнішої колискової для дорослих і бути не може... :)) |
09.07.2013 22:14 Тетяна Белімова |
 Дуже-дуже! Останній рядочок - супер!)) |
09.07.2013 17:40 Тадм |
 мрійливо й якось так тендітно, чудово! |
09.07.2013 16:50 Дебелий Леонід Семен... => © |
 Прекрасно! А звичайній квітці щастя хоч раз в житті... |