11.07.2013 00:00
18+
211
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

То не ніч…

То не ніч…

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

Давно нікого не топили на порталі за народними мотивами. Давайте втопимо... душу!

То не ніч темнила коси,

А кора дубова.

То не роси на покосах,

А журба кленова.


То не вітер віє в листі,

А неспокій грає.

То не річка лине чиста,

А печаль співає.


Розляглися квіти-трави

На лугах зелених.

Зникла, як з небес заграва,

Вся любов до мене.


То були не маки в житі –

Чорна доля мліла…

То не річку сріблив вітер –

То верба сивіла.


Заплету червону стрічку

В темну-темну косу –

І піду вночі на річку

Зустрічати осінь.


То не верби за водою,

То душа стояла.

Постояла над рікою,

А затим не стало…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.07.2013 11:36  Володимир Пірнач => © 

Класно!

 11.07.2013 11:31  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно і моторошно! Як у Шевченка в "утопленій" "Хто се, хто се по сім боці чеше косу? Хто се?..."

 11.07.2013 09:57  Олена Вишневська 

Класно.
А які порівняння і скільки за ними прихованого змісту.
Плюсую

 11.07.2013 08:04  Тадм 

дійсно, шикарно....

 11.07.2013 01:23  Наталія Сидорак => © 

Дуже глибокі думки і переживання... Я так зрозуміла, ти ще школярка? Якщо так - то я вражена...

 10.07.2013 21:15  Каранда Галина => © 

вірш - супер... Шевченко б тобою гордився б...
а епіграф... Ой, Олечко, твій епіграф мене вразив в саме-саме... за народними мотивами...ех...

 10.07.2013 19:45  Світлана Рачинська => © 

Вірш надто дорослий. Суть надто глибока. Мені дуже сподобався.
І народні вдалися. І втопити душу вдалося. Усе класно) Вражає висота погляду))