Стало легше дихати.
Перев’язане хмарами небо
Розлилося дощу прохолодою.
Кінець дня зустрічає негодою.
В парасольці немає потреби:
Під дощем хочу зникнути.
Звикнути
До мурашок без тебе по тілу,
До самотньої пізньої кави…
Не смакую. Не можу. Ковтками
Додаю собі адреналіну.
Навпереміну
Приміряю привітності маски,
За якою ж я краще сховаюся.
І про біль мій ти не здогадаєшся.
Необачно потрапила в пастку -
Поразка.
І рахунок життєвий відкрито,
А омріяний замок – корито.
11 липня 2013
