12.07.2013 13:38
18+
159 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Олена Вишневська

Стало легше дихати.

Перев’язане хмарами небо

Розлилося дощу прохолодою.

Кінець дня зустрічає негодою.

В парасольці немає потреби:

Під дощем хочу зникнути.

Звикнути

До мурашок без тебе по тілу,

До самотньої пізньої кави…

Не смакую. Не можу. Ковтками

Додаю собі адреналіну.

Навпереміну

Приміряю привітності маски,

За якою ж я краще сховаюся.

І про біль мій ти не здогадаєшся.

Необачно потрапила в пастку -

Поразка.


І рахунок життєвий відкрито,

А омріяний замок – корито.



11 липня 2013

Публікації: Олена Вишневська

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.07.2013 22:50  © ... => Тадм 

Моя Вам вдячність :) 

 13.07.2013 17:37  Тадм 

сподобалось 

 13.07.2013 16:56  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую, Світланко, за розуміння :) 

 13.07.2013 16:55  © ... => Наталія Сидорак 

Щиро вдячна за такий схвальний відгук :) 

 13.07.2013 16:12  Наталія Сидорак => © 

І форма вірша, і почуття, і напруга - все просто неперевершено... 

 13.07.2013 12:34  Світлана Рачинська => © 

дитонуючий біль просто.
класно 

 13.07.2013 07:58  © ... => Олександр Новіков 

Дякую :) 

 12.07.2013 21:54  Олександр Новіков => © 

круто. є 

 12.07.2013 16:11  © ... => Тетяна Чорновіл 

Та то настрій був такий дощовий як погода. Проте дякую:) 

 12.07.2013 15:37  Тетяна Чорновіл => © 

Сподобалось! Вдало передали болючі відчуття. Можливо з часом останні рядки звучатимуть по іншому...