Я хочу захлинутись дощем...
Я хочу захлинутись дощем,
Проникнути в душу краплини.
Я хочу побути дощем,
Щоб оросити блаженну пустиню,
Щоб танцювати над стомленим містом
Парижем, що сонцем сіяє
І постояти на мості Монте-Крісто,
А потім десь випити кави.
Ви спитаєте, як дощ п’є каву?
Це легко. Він просто торкає
Ненароком пролиті краплини,
А потім швидко зникає.
Летить на просторі рівнини,
Де небо поринає у трави,
Там діти збирають малину,
А потім сонце сідає.
І знову – нова дорога
На крилах вільного вітру
Це ж дощ. Він же має свободу
Десь впасти росою на квітку.
