Серце
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
Тобі не здалося. Сьогодні я вирвала серце.
У себе, у себе… У кого тут вирвати ще?
Ну що я згубила? Подумаєш, в грудях не б’ється!
Зате більше болю і сліз цих гірких не несе.
Подумаєш – серце! Якась там шматиночка м’язів.
А, може, без неї живеться так легко, як в сні?
Це ж диво спокою – весь вік свій не знати образи,
Не знати печалі… Хіба так буває в житті?
Я знаю напевно – мільйони без серця існують.
Сама циркулює їх чорна безрадісна кров.
Ні поклику щастя, ні поклику болю не чують –
За спокій безмежний у жертву приносять любов…
А кров так і ллється… На пальцях… На рамі… Повсюди…
Ця блідість, напевне, уже не зійде із лиця.
Ну вирвала серце. Я думала – болю не буде.
Ця ніч витискає, як губки, стражденні серця.
