ТЕАТР БОЛЮ
Я лишень статист,
Ти - мабуть садист.
Болю ж віддамо ми найпершу роль.
А вона шалена, ти ж зірвав знамена!
Нащо той пароль?!
Тихо… Німа сцена…
Ніч шукає здобич,
Страх стиска нутро.
Цівкою струмоче
Кров на полотно.
На поруки кат забира всі муки -
Вивільняє серце,
Вточене у вени
Та на ньому пензлем
Випіка тавро… О!
Ніч закрила очі.
Страх закляк давно.
Смерть чоло лоскоче,
Тихцем поглина тепло…
А статисту не заплатять, бо…
Падає портьєра...
Згасає прожектор…
Не злетить на світло
Сушений метелик…
Так. А статисту не заплатять, бо
Життя – лайно.
