Лист у Мадрит
Добрий день, Катерино Петрівно!
Виглядаєте, мабуть, чарівно,
Хоч і сорок два роки минуло
З того часу, як серце збагнуло,
Що нічого не сталось й не буде,
Часто мрії зникають в нікуди.
Начуваюсь живете в Мадриді,
Вже, напевно, були на кориді,
По іспанськи мо’ цвенькать навчились
Та й в Жуана якогось влюбились,
Вибачайте, це жарти звичайно,
Вам й листа надсилаю негайно.
З побажанням здоров’я міцного,
Вберегтися від помислу злого,
Вашим дітям й онукам бажаю
Повернутись до рідного краю,
Пам’ятайте, що є Україна,
В світі Ваша єдина країна.
Розумію, не будеш цим ситим,
Треба грошиків десь заробити,
Та у нас заробітки погані,
Працьовитий народ не в пошані,
Тож не треба тихенько сидіти,
Заробляти де можна й радіти,
Що міцніє твоя Батьківщина
І основа країни – родина,
Тільки ти повертайся додому,
Не лишай своє місце нікому,
Бо китайців на світі багато,
Не міняй Україну на злато.
Напішіте мені як живеться,
По іспанському щастя як зветься,
Чи не тужите, що так далеко
Занесла Вас чужинська лелека,
Залишаюся подумки з Вами,
Надсилаючи книжку з віршами.
м. Київ, 19.08.07
