16.07.2013 13:43
© Тетяна Чорновіл
ЛІТЕПЛО
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Ніч насолоду збудженої миті
Згубила в сяйві місяця між трав.
Світанку пелюстки, росою вмиті,
Дурманять літо в полум’ї заграв.
Пульсує сонце в теплому промінні,
В дощі сяйнувши веселкових див,
Хоч вечір вже меткі розсипав тіні
Й за обрій десь, гаряче, закотив.
Лиш ласки трохи в маревах червоних
Линуло в трави трепетні згори…
Та марно – все ніжніше мліє в дзвонах
Відлуння присмеркової пори.
У чарах вірш родився в мить казкову
На зоряного неба глибині,
Чаклунка ніч для нього колискову
Шепоче в запашному бур’яні.
