19.07.2013 20:50
© Оля Стасюк
Перечитуючи Ахматову
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
Там, у небі, повно платини.
Зорі світлі – наче рій.
Я заучую Ахматову.
Я і виросла на ній…
Все-таки потрібно вчитися,
Почерпнути з слів її –
Як у світі не втомитися,
Не зламатись боротьбі…
Спокій визнати зупинкою,
Пити небо золоте…
А іще – лишитись Жінкою.
Просто Жінкою – і все!
Покохати чи помріяти,
Просльозитись, відійти,
І думки в зірках посіяти
Без шаленої мети…
Розібрати без наочності
Сіре марення буття…
І – лишитися жіночною.
Як ці вірші. Все життя.
