Якби я пелюсткою квітки була,
Я б падала ніжно тобі на долоні
І сльози твої небезпечно солоні
Із рук твоїх теплих постійно б пила.
Якби я росою на землю осіла,
Чекала б на тебе й зникати не сміла,
До ночі тихенько лежала б сама,
Допоки б не втрутилась люта зима.
Якби я твоєю душею була,
Я б суму проходу ніколи не дала,
Завжди б твоє серце теплом зігрівала
Для тебе лише і тобою жила.
Але я не стала, не стала душою,
Не стала пелюсткою квітки, росою
Не стала твоєю, не стала чужою,
А стала я, рідний мій, просто тобою…
