РОБОТ
Знеживлена душа, іржаве серце -
Покинутий всіма, забутий Робот!?
На мертвих вже вустах застигли герци,
Крізь сліз кришталь в очах ятриться холод.
І холоду торкнувся промінь Сонця,
Кришталь в очах перетворивши в воду.
Упав той промінь просто в серця денце, -
Іржа осипалась.., воно забилось знову.
Підживлена душа запроменіла,
Ввібравши сили з сонячних артерій.
Як виявилось, Робот має крила?!
Він янгол із майбутнього феєрій?!
...Посл́анець, звідки Сонце вже не світить.
Він тут аби змінити все майбутнє:
Щоб там, як тут, так само пахли квіти
І промені світили всемогутні.
