Пазл
Для тебе кожну зірку знімав,
З тебе пилинки здував,
Глядів, щоб жодна волосина не впала,
Бо був готовий розбивати *****.
Ось так в житті повелося:
Мені сподобалось твоє волосся,
Твій ніжний погляд, твої солодкі губи;
Від цього не зміг би втікти я нікуди.
А ти знаєш, я ще здалеку бачу
Твій силует на сонці, і плачу;
Та згадати не можу коли та чому?
Ти почала, а я тільки мовчу!
І що? мене винним зробити хотіла?
Мені більше не потрібен доступ до твого тіла!
Мені більше не потрібне таке кохання,
Тому що кожен день - це саме розчарування!
Нічого не говори, цигарки мені досить,
Бо твої слова, як в залежного, що ще просить!
Нас більше нічого не тримає!
І мене знову, як пазл, життя збирає...
