я б не сказала, що це песимістичний вірш. Якийсь закличний, обнадійливий - точно. Людина звикла перероджуватися тільки після повного занепаду і згоряння. Не кажу, що це добре, але хоч так... Інколи треба побути Феніксом. А горіти просто так, задля нічого - теж непотрібно. Не знаю, як там Ваша фізика, а Наша хімія каже, що при згорянні всіх органічних речовин виділяється СО2, а ще й у наш час, коли не вистачає зелених насаджень,- робить діри в озоні.
Другий, дякую! Я зібрав вже більше пів сотні авторів і їх сердець. Вам може і не цікаво, а мені цікаво як б`ється серце української поезії. Які різноманітні серця! Скільки через них перекачується почуттів.
Забойщик скота: «Вот все думают, что мы бездушные циники. А знаете, как бывает. Зайдешь утром в цех, глянешь в глаза коровам, а субпродукт в груди так и ноет, так и ноет». - теж варіант...
