27.07.2013 18:09
для всіх
181
    
  - | 1  
 © Аліна Голик

І відлетіли сполохані літнії ночі...

І відлетіли сполохані літнії ночі

Срібними згрями в вирій здогнать журавлів,

І залишили любов без найменшого спогаду

В старенькій вуалі шукати притулок собі.


Із неба курликали славно незримії птахи,

Залюблені хмарами вже у чужій височі,

І запросило серденько любов так негадано

Втопити нещастя в солодккім духмянім вині.


Аж вдосталь напившись, терновії руки розкрила,

Та міцно припала до п`яного серця мого,

Любов накінець багрянисто його одурманила,

І сито всміхнувшись, всі рани з`ятрила на зло.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.07.2013 17:13  Ірина Затинейко-Михалевич 

нечайянно...прижалась...ая-я-яй...не годиться русизми в українській мові так часто використовувати

 29.07.2013 16:41  Ем Скитаній => © 

непогано, але віршик як наче "сп"янілий"...згодний з Олександром -
попрацювати б над ним не завадило...

 29.07.2013 16:01  Деркач Олександр => © 

сподобалось - сюжетно, а над формою попрацювати б

 27.07.2013 16:48  Каранда Галина 

непогано, але є русизми й опечатки.