Син ледащо
з рубрики / циклу «Про долю»
Каже мама, годі, сину,
Гнути з батьком нам вдвох спину,
Йди вже, сину, працювати,
Досить вже байдикувати.
Той ліниво потягнувся,
На всі зуби посміхнувся,
Годі я напрацювався,
Не лінився, постарався.
Щоб розвагу, якусь мали,
І по ночах менше спали,
Змайстрував для вас онука,
Ось і буде вам наука.
Щоб надалі не бурчали,
Назавжди запам’ятали,
Працював я так завзято,
Щоб зробити для вас свято.
А, як будете бурчати,
Буду далі працювати,
Щоб вас жаба не душила,
Є ще в мене в тілі сила.
м. Славута,
