Неспокійний пейзаж
з рубрики / циклу «Літо»
Сосни – як дикі.
Мить – і злетять.
Хмари на небі димом горять.
Море клекоче,
б’є в далечінь.
Хто її випив – випиту синь?
Хмари вологі –
в полум’ї сліз.
Де ж тут узяти спокій беріз?
Тишу волошок,
маків розмай,
Щоб запалили весь небокрай?
Хмари – як душі,
привиди дня.
Хлюпає морем чорна земля.
Вічний неспокій,
вітру розвій
Б’є на уламки чистий прибій.
