Привіт із озера
з рубрики / циклу «Послання до коханого»
Я озеро пришлю,
як бандероль.
Ти будеш радий ниточкам блакиті.
У темнім місті, в морі парасоль,
Ти не забудеш ці прекрасні миті.
Нічого не писатиму тобі.
Не заслужив. Хоч як мені не гірко,
Ти надто довго тут, на цій землі,
Моїм очам тягнув із неба зірку.
Ти не хвилюйсь за мене.
Я не втону, бо тут всі хвилі – рідні.
Великий надто видно тут контраст,
Аби вертатись в будні ці безвидні.
Тому, якщо залишусь назавжди,
І коли зірка ще мене чекає,
Ти все покинь –
й, напевне, їдь сюди.
Можливо, забереш із цього краю.
А то без тебе звідси не піду.
Хіба що відірву тут неба…
трошки.
P.S. Це озеро не вішай на стіну –
Полий ним наші зоряні волошки.
