Тадм Тонесенькою цівкою стікає час життя
Тонесенькою цівкою стікає час життя
В нікуди
Бажаємо чи ні так завжди
Буде…
Лякає небуття, тому абсурду прагнуть
Дивні Люди....
Вважають, певно, ніби світ їх
Не забуде…
Й не бачать, що біда чатує
Всюди:
Ще трішечки отак й Землі уже
Не буде…
Миргород, 15.08.2013
17.08.2013 13:30 Тетяна Чорновіл => © |
 Можливо так колись і буде! Вірш заставив замислитися! Гарна форма з тривожним наповненням! |
15.08.2013 16:56 Каранда Галина |
 ого... тема для роздумів... я взагалі не уявляю, як ото в такій гущі жити... |
15.08.2013 14:07 Олена Вишневська |
 Змушує задуматися... |
15.08.2013 13:42 Суворий |
 Можливо хотів усамітнитись бідака в тому безмежному китайському мурашнику... |
15.08.2013 13:41 Світлана Рачинська => © |
 Гарне питання на поверхні) |