Вже скоро сонце скотиться за обрій...
Вже скоро сонце скотиться за обрій.
Твої жоржини я зустрів в саду.
І по традиції багаторічній добрій
Я трохи часу в осені вкраду.
Ці квіти, мов красуні в жовтім листі,
Яскравих вій казковий хоровод.
На диво їхні кольори барвисті,
Мов джерело невпинних насолод.
І я неначе марю в прохолоді.
Невтримно до зими збігають дні.
Лелека пір`я залишив на глоді,
Мов сум людський на цьому полотні.
Побувши трохи у жоржин в полоні,
Я повернусь задумливо до хати,
Де я зігрію душу і долоні,
Де я тебе знов мрію покохати…
