22.08.2013 11:33
для всіх
2116
    
  5 | 5  
 © Тетяна Чорновіл

ЛАГІДНІ ЦІЛУНКИ ЛІТА

ЛАГІДНІ ЦІЛУНКИ ЛІТА

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Сяйнуло сонцем літо на світанні,

Розніжилось у променях краси,

Цілунки свої лагідні останні

Знайшло в холодних крапельках роси

Й само замилувалось дивиною.


Мов зайчик сонячний, роси відлуння кожне

У перестигле скапує зело,

Та десь взялося відчуття тривожне

Тягучого туманного «пройшло»

І вдалеч кличе піснею сумною.


Росою впившись серед трав духмяних,

Сюрчить прощальну коник-стрибунець,

А літо в райських яблучках рум’яних

Дивується: – Хіба це вже кінець?

– Кінець… – зітхає осінь десь луною.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.08.2013 20:07  Оля Стасюк 

кінець, зате дуже милий) завжди б мати такі кінці)

 23.08.2013 10:10  Тадм 

я аж замилувалась. ніжно так, тепло. чудово, одним словом :)

 22.08.2013 23:44  Каранда Галина => © 

якесь мені це літо шалене було... я його й не бачила практично... ото хіба в Ваших віршах...

 22.08.2013 11:31  Світлана Рачинська => © 

Таке дивовижне це прощання!!! Лагідне і пісенне)