ВОНА

Вона понадміру складна. До млості.

Наче чотиривимірний простір.

Вона знає що час іде і звідки,

Їй не цікава проміня швидкість.

 Вона певна що світання настане

 У заграві ранкових туманів,

 Із присмаком кавових ароматів,

 І словами п`янких мегабайтів.

Вона таїна мені нерозв`язна,

Вільна у клітці - я всюди в`язень.

Вона сяє як сонячне золото,

А я тьмянію  срібним холодом.

Вона в захмар`ї і хмільна від шалу

Її простір астральні портали, 

А я упав пір`їною на хвилі

Де шепоче очерет щемливо.

//probapera.org/publication/13/18626/vin.html

м.Прилуки, 23.08.2013р.