19.08.2013 01:01
для всіх
256
    
  6 | 6  
 © Каранда Галина

Вона іноді мстилася їм…

Вона іноді мстилася їм…

з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»

Коли благенька пропускна спроможність

В критичній масі захлинулась нечистот,

Коли з лайном приведений в тотожність

Ущерть лайном її заповнював народ, -

Вона – зривалася. Металася і мстилась.

Під ноги вулицям випльовуючи бруд,

Асфальт довбала, билася й бісилась

В фундаментах розхитаних споруд.

Іржу стару мішала із землею

І вмістом унітазних стояків,

Тріщала трубами, звивалася змією,

Лякаючи геть наглих пацюків.

Хапала жертв - і в смороді натхнення

Топила як не їх, то хоч сліди.

У помсті не знаходячи спасення

Ридала тоннами смердючої води.

Та падав тиск. Здавило горло люті,

Й та, захлинувшись, тихо розтеклась

В лайнованій лайливій каламуті...

На волю хомутів ти знов здалась.

І знов іржа тримає тіло в тілі.

Гидота знов – помірно ще – тече.

Каналізації міській осатаніло

Людський непотріб нутрощі пече.



Лубни, 18.08.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.09.2013 02:47  Якобчук Павло 

Мальовничо

 20.08.2013 19:14  Світлана Рачинська => © 

Написано супер)

 19.08.2013 13:33  Наталія Сидорак => © 

Круто! дуже круто! Аплодую!

 19.08.2013 11:38  Володимир Пірнач => © 

Шикарно!
я б виправив вонючої на на смердючої..
Дуже круто,
знімаю кептур.
Плюсую.

 19.08.2013 10:02  Деркач Олександр => © 

Класний текст, мудра річ...і фекалії теж - стільки можуть про людство розказати......бо колись і хомутів вже ні нащо буде чіпляти

 19.08.2013 08:39  Сашко Новік => © 

Круто, тисну руку