Ти не пишеш листи
В. К.
Квіт юності, як схід палав…
А ти очима сяйно грала,
Краєчком серця помічав,
Чого душа твоя бажала:
Зоря, в очах світанки слів,
Ми біжимо по травах в росах,
І поцілунок я заплів
Тобі в любистку миті коси
Поніс в руках до зір заграв,
Як ту легку з бажань хмаринку,
Назвав своєю, прошептав
Про що вершинно мріє жінка…
А я ж помчав (в гнітючий час)
Ген-ген до іншої хмарини…
Хоч був насправді то міраж…
А ти летиш у снах перлинно…
………………………………………
Усі роки вогнем блукав
Твій біль...
Пробач!... (не жду поваги!)
Кохав я іншу, не бажав,
Ховати в квітах мить розваги…
