Народжувалась осінь
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Народжувалась важко від землі
Моя волога осінь яблунева.
То опіум дощу не встиг прийти,
То невпопад здригалися дерева….
Байдужим вітер був, бо він вже звик
Губитись між стихіями німими.
Останній біль, той невимовний крик,
Затисло небо хмарами глухими.
Як пуповину, так одрізав серп
Останній колос на поталу вітру.
Земля стогнала і хитала степ.
А десь у лісі помирало літо.
Воно припало зранку до струмка
І вуст не відняло від вуст цілющих.
Та, бач, коли не стало й колоска,
То смерть його була вже неминуча.
Лошатко вітру мчало вороне –
Мале, злякалось болів стоголосих.
Вмирало літо – тихо, як живе.
Із стогоном народжувалась осінь.
