Все як завжди...
ані прощення...ні злості.
лише в серці біль і сум.
все як завжди...все так просто
в місті, безум де і глум.
де є кут глухий і темний.
гуртом випасають люд.
невиразний чути лемент
з невдоволення на лють.
а на стежці полиновій
вітер... - вітер поспитай,
чом промову слізно мовить
у печалю через край?..
і відлуннями над полем,
в небокрай стежина де... -
вітер сповідями болей
хитко в обрії веде...
все так звично...і так просто!
стежка - риска, наче звій.
зліва, справа - темний простір
і пустеля безнадій.
P. S.
що з віршем робить?..не знаю...
папірець в задумі мну,
в п'ястуку його стискаю
і... - в корзину швиргонув!
але враз прийшов до тями,
як почув падіння стук.
папірець дістав із ями,
смітника зім'ятих дум.
