10.09.2013 00:09
© Антоніна Грицаюк
Самогон
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Сниться діду гарний сон,
Жене баба самогон,
На годинник подивився,
Мало з печі не звалився.
Що це баба геть здуріла,
Що його не розбудила,
Вже на дворі білий день,
А він спить ще старий пень.
Вийшов з хати, от дива,
Літа баба, мов бджола,
Ох і в руку його сон,
Жене баба самогон.
Заіскрились зразу очі,
Влити в себе вмить все хоче,
Баба діда добре знає,
Та своєї все співає.
Не той цукор, що казати,
Час і баняка знімати,
Ох і баба, ох лисиця,
Так робити не годиться.
Десь сховала весь первак,
Думає минеться так,
– Що не вийшло, хай їй грець,
Щоб на цьому був кінець.
Приходив пастух, ото біда,
Щось корова припада,
Біжи в поле, а я сам,
Якось тут раду дам.
Баба пулею летить,
Ну, а дід також не спить,
По обійстю став ганяти,
Оковиту ту шукати.
Щось в пса буда похилилась,
Десь земля свіжа з’явилась,
Почав тягти буду в бік,
Забув певно, який вік.
Рубануло в спину вмить,
Дід під будою лежить,
Мов той кріт гребе земельку,
Швидше, щоб залити пельку.
Що ж не марно постарався,
З бутлем до хліва попхався,
Ліг в солому шланга взяв,
Немов в рай дідусь попав.
З раю в пекло попав вмить,
Баба пулею летить,
– Що старезний алкашура,
Клята геть твоя натура.
Брешеш, мов старий собака,
В руках в неї поліняка.
Хто на ноги припадає,
Що душа вже вилітає?
То корова чи бугай?
Виб’ю дурість ти це знай.
Дід лежить, мов немовля,
Тільки роджене теля,
Мекає щось з переляку,
Баба двинула в атаку.
– Чуєш, баба, в чім тут суть,
Так ледачого не б’ють,
– Що горланиш, як той кнур,
Ось в солому поліз щур.
Дід зірвавсь, як не лежав,
Бутель за ним слідом впав,
Біжить дід, а вслід тріски,
Ох і кляті ці жінки.
м. Славута,
