18.09.2013 00:00
© Антоніна Грицаюк
Макіяж
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Задощило, іде дощ,
Варить баба в печі борщ,
А дід спить, не в тому річ,
Так хропе, що трусить піч.
Довго баба те терпіла,
Та терпіти вже не сила,
Рогачів взяла та трісь,
Дід на землю з печі блись.
За ним вслід все брязкотіло,
Стало в хаті біло, біло,
Мішок муки, як не стояв,
З лавки він додолу впав.
Тут заходить кум до хати,
Щось хотів він запитати,
Рот розкрив та остовпів,
Дід сидить, мов онімів.
Ну, а баба реготить,
З сміху, аж сльоза летить,
Заходь, куме, йди за стіл,
Дід працює, немов віл.
Щоб зупинити цей кураж,
Я зробила макіяж,
Хай у лавку йде між люди,
Скільки працювати буде.
Ось тут гроші, візьми пива,
Чи ти, бабо, одуріла,
Годі уже кепкувати,
Треба в хаті прибирати.
Та ти ж, діду, не дитина,
В мене є в скрині пляшина,
Якщо з кумом попрацюєш,
То і кума почастуєш.
Закипіло усе вмить,
В хаті гарно все блищить,
Борщ парує, яйце, шкварка,
Баба гарна куховарка.
Змив дід весь свій макіяж,
Ось тоді пішов кураж.
м. Славута,