29.06.2013 18:42
для всіх
240
    
  1 | 1  
 © Адам Буткевич

Тиск

Тиск втрачених слів,

Вводить у гнів.

Створючи світ зі снів.

Є той, хто б нас зрозумів?


Слова лиш блуд думок,

Почуття криють під замок.

Зробивши непевний крок,

Стукаєм в небо до зірок.


Ти ж таємниці шепочеш дощу.

Я лиш підслуховую і мовчу,

Збреши мені, я прошу,

Все на світі я прощу.


Тиша вбиває, але вона свята,

Слова ж прокляті - їхня біда.

Вже не чекаю на тебе, свята,

Хоча знаю, ти лише та...


Лише та, та не моя.

І частіше себе втрачаю,

Під звуки моря.

Поступово зникаю.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.06.2013 20:38  Оля Стасюк 

про тишу і небо - дуже красиво. "зуки" - напевне, звуки? дуже натхненно і правдиво)

 29.06.2013 17:37  Каранда Галина => © 

цікаво, що форми у вас дивні, як на мене, але загальне враження - хороше... опечаточку в звуках виправте...