29.06.2013 18:42

для всіх

264

1 | 1

 © Адам Буткевич

Тиск

Тиск втрачених слів,

Вводить у гнів.

Створючи світ зі снів.

Є той, хто б нас зрозумів?

Слова лиш блуд думок,

Почуття криють під замок.

Зробивши непевний крок,

Стукаєм в небо до зірок.

Ти ж таємниці шепочеш дощу.

Я лиш підслуховую і мовчу,

Збреши мені, я прошу,

Все на світі я прощу.

Тиша вбиває, але вона свята,

Слова ж прокляті - їхня біда.

Вже не чекаю на тебе, свята,

Хоча знаю, ти лише та...

Лише та, та не моя.

І частіше себе втрачаю,

Під звуки моря.

Поступово зникаю.