Тиск
Тиск втрачених слів,
Вводить у гнів.
Створючи світ зі снів.
Є той, хто б нас зрозумів?
Слова лиш блуд думок,
Почуття криють під замок.
Зробивши непевний крок,
Стукаєм в небо до зірок.
Ти ж таємниці шепочеш дощу.
Я лиш підслуховую і мовчу,
Збреши мені, я прошу,
Все на світі я прощу.
Тиша вбиває, але вона свята,
Слова ж прокляті - їхня біда.
Вже не чекаю на тебе, свята,
Хоча знаю, ти лише та...
Лише та, та не моя.
І частіше себе втрачаю,
Під звуки моря.
Поступово зникаю.
