12.09.2013 00:00
for all
177 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Аліна Голик

Печально так, коли зітхає осінь…

Печально так, коли зітхає осінь

І пригорщі дощу кида сльозливі,

Закінчилась любов - небесна просинь...

А все ж з тобою ми були щасливі!


І дивно спам`ятать оте торішнє,

І запах осені минувшої зів`ялий - 

Твій образ закарбований і грішний,

Мій погляд необдумано зухвалий.


Тут невдоволено насуплюється небо,

А там привітно золотились трави.

Ця осінь нам чужа - жалю не треба,

Любов вже не моя, її украли.

Публікації: Аліна Голик

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 14.09.2013 13:02  Зельд => © 

Гарно. Сподобався вірш. 

 14.09.2013 13:02  Зельд => © 

Гарно. Сподобався вірш. 

 13.09.2013 05:05  Деркач Олександр 

Гарно...треба заяву написати, прикмети, фоторобот...може знайдуть... 

 12.09.2013 14:58  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово про сумне. Сподобався вірш! 

 12.09.2013 14:18  Дебелий Леонід Семен... => © 

Вже писав: подобаються Ваші вірші! Течія слів і думок захоплює. Успіхів! 

 12.09.2013 13:28  Дон Бікоз 

Вірю що трави ще не раз зазолотіються у вашім серці, при будь-якій погоді. 

 12.09.2013 12:25  Мальва СВІТАНКОВА 

дуже сподобалось..... **Твій образ закарбований і грішний, Мій погляд необдумано зухвалий.** ОСОБЛИВО! ЧУДОВО!

 12.09.2013 12:10  Володимир Пірнач => © 

Дуже сильно оце:
"Твій образ закарбований і грішний,
Мій погляд необдумано зухвалий."

Плюсую. 

 12.09.2013 00:05  Світлана Рачинська => © 

А скільки весен ще буде......!!!!!)))))))))))