12.09.2013 12:57

для всіх

631

9 | 9

 © Тетяна Чорновіл

Осінь, киця руда...

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Хмар імлиста вода

Оповила ясне сонце,

Заглядає у віконце

Осінь, киця руда.

Позолотою з віть

В хутрі блискітки ласкаві,

Теплим сном у ранній каві

Ніжне щось муркотить…

З зеленавих очей

В дощ стікають дикі зорі

Крізь тумани півпрозорі

Зрозумілих речей.

Легковійна журба

Не віщує серцю драми,

Бо вплелось в думки з вітрами

Бунтівливе «хіба?...».

Будніх літ череда

Вибухає в безвість лунко.

У медовому цілунку –

Осінь, киця руда…