13.09.2013 13:21

для всіх

226

5 | 5

 © Тетяна Чорновіл

Наш час

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Митями крилатими

Час роїться тихо,

Позначає датами

Кожну збуту віху.

В  світу казці з п’яльцями

Вишиває зорі,

Скапує між пальцями

В далі неозорі.

В небуття небачене

Мріє сном сягнути,

Те, що марно втрачене,

Важко повернути.

Хмарно. Неба просинню

Мріють згуб хвилинки.

Не відновлять осінню

Всохлої билинки.

Стихне, перелюбиться

В хмарному полоні?!

Час, безумцю, губиться,

Підставляй долоні.

Віхами мережаний,

Сон збігає в точку…

Час, від згуб збережений,

Спиймо по ковточку.