Старий млин
Млин спочилий, голодраними руками
Не ганяє хмар ватаги над пригірком.
По стіні, що облупилась валунами,
День в’юниться захмелілим підвечірком.
Час застигнув павутиною на стелі,
Порохняво осріблив чоло підлоги.
Мов серця: з груднини вирвані, дебелі,
Кам’яніють жорновища вздовж дороги.
Розтрощилися шибки в десятиліття.
Поміж вікнами гуляє протяг ночі.
На одвірки, мов покинуті суцвіття,
Приліпилися гніздечка ластівочі.
Мертвий велет з предковічною душею,
Виглядаючи зруйновано і кволо,
Самовіддано тримає над землею
Неминущо-лазурове видноколо.
