Леді дощового джазу
Печальна леді дощового джазу
Над прірвою співає підвіконня.
Кружать у висі ноти гайвороння,
На хвилях перемоклого екстазу.
По мікрофонній стійці водостоку,
Мелодія плоїться на дорогу,
В калюж бокалі, до подоби грогу
Розвівши рому сумовинь жорстоку.
На клавішах самотніх переходів,
Під флегматичну жовчність світлофорів,
Виводить соло зляканих моторів
Промоклий пес без славних родоводів.
Скрипить гілля сопрано-саксофоном,
Покрівля альтом схлипує на вітрі.
Слова об’яв, в настінному пюпітрі
Вигукують безладним камертоном.
Шиплять хай-хетом гальма на пероні,
Дроти бриньчать гітарною струною…
Джазу́є леді Осінь самотою,
Кленовий лист затиснувши в долоні.
