І знову про мрію
з рубрики / циклу «Про все на світі»
Принишкла мрія змореним дитям,
Вже не літає в далі неозорі
Чи просто так, чи втомлена життям,
Але не прагне цілувати зорі
Я й не чіпаю –певно спить…
Зітханням чуйний сон не потривожу,
Сама прокинеться невдовзі й полетить,
Спинить тоді нічим її не зможу
Бо стрімко так сягне за небокрай
Натхненна, радісна надміру,
Промовить, кваплячись: «Чекай!
Я збудусь неодмінно, май лиш віру!»
Харків, 20.09.2013