ДЗВІН
Я йду угору по сходах
І бачу, як дві колоди,
Прогнувшись, тримають дзвони,
Під шпилями бань церковних.
Я йду - міцний в своїй вірі,
Висять на колодах дзвони,
Співають голосом міді,
Їх язики двопудові.
Під куполом свище вітер
Й гундявлять псалми слов`янам,
Одягнені в золото й бісер,
Духовні отці з Луб`янки.
Коли я дійду до краю,
Візмуся за шнур і з криком,
Доведений до відчАю,
У дзвони почну дзвонити.
Зірвуться ті дві колоди
І з гуркотом дзвін великий,
Впаде на залізні сходи
Й на голови московитів.
