21.09.2013 15:03
лише 18+
636
    
  6 | 7  
 © Зельд

ДЗВІН

ДЗВІН

Я йду угору по сходах

І бачу, як дві колоди, 

Прогнувшись, тримають дзвони, 

Під шпилями бань церковних.


Я йду - міцний в своїй вірі, 

Висять на колодах дзвони, 

Співають голосом міді, 

Їх язики двопудові.


Під куполом свище вітер

Й гундявлять псалми слов`янам, 

Одягнені в золото й бісер, 

Духовні отці з Луб`янки.


Коли я дійду до краю, 

Візмуся за шнур і з криком, 

Доведений до відчАю, 

У дзвони почну дзвонити.


Зірвуться ті дві колоди

І з гуркотом дзвін великий, 

Впаде на залізні сходи

Й на голови московитів.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.09.2013 11:41  Світлана Рачинська => © 

сильно

 22.09.2013 08:03  Тадм 

Передостанній катрен особливо сподобався. плюсую. Одіті краще змініть на одягнені. Вибачте за втручання

 21.09.2013 23:21  Наталя Данилюк => © 

Промовисто! А про духовних отців з Луб`янки дуже влучно сказано.

 21.09.2013 15:31  Тетяна Чорновіл => © 

Грізна така поезія! Дуже сподобалось! Якесь відчуття тривоги наростає, переходячи в останньому рядку в мрійливу утопію! ))))
"Духовні отці з Лубянки" - пройняли до кісток!

 21.09.2013 15:21  Ігор Стожар 

Гундіють церковні дзвони,
І вже непророчим словом
Кричать на вкраїнців: кто ви?
А нам залишається: ось вам!!!!!
(далі йде характерний жест рукою зі стиснутим кулаком)