22.09.2013 21:25

18+

265

5 | 5

 © Оля Стасюк

Стіна дощу

з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»

Стіна дощу постала між будинками.

А злива йшла, і бігла, і пливла.

І всі дахи пропахли материнкою,

Яка вгорі, над хмарами, цвіла.

І сонце геть не сяяло між хмарами –

Воно десь спало ще у бур’яні.

Кружляли в небі чорні вири парами,

І відбивались у тремкій росі.

І дощ ішов – такий, як осінь плакала,

Як дикий вітер рвався із озер.

У небі хмари говорили знаками,

І дивний ранок тільки-но помер.

Він помирав. І задихався зорями,

І пил зірок врізався в димарі.

Брели народи – вимучені й зморені.

І тільки дощ сміявся на землі.