Шила-вишивала хрестиком сорочку...
Шила-вишивала хрестиком сорочку –
синь-блакить лилася з чистого струмочка
і пливла-неслася ниткою-водою…
Я ж бо вишивала не сорочку – долю…
Хрестиком сорочку шила-вишивала,
голубінь серпанком у рядки лягала.
З-за хмаринок ніжно виглядало небо…
Вишивала долю не комусь – для себе…
Шила-вишивала хрестиком сорочку –
вже надходить вечір, вже втомились очка.
Ген сховалось сонце десь на видноколі…
Голкою й нитками вишивала долю…
Хрестиком сорочку шила-вишивала,
ниточка блакитна під рукою слалась.
Сині барви здавна – захист від напа̀стей…
Вишивала долю на добро, на щастя…
м.Львів, 22.06.2013
