Вишивала долю
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Вишивала долю все життя.
Дивна, бач, виходила картина!
Але вже не було вороття –
Доки не закінчу, не спочину.
І світились барвами нитки,
І маленькі хрестики мигтіли….
Хоч які тут вишивай квітки,
На життя – одна тканина біла.
Це тобі не фарби, не пастель –
Фон не зробиш, треба все рядочком…
Хай летить у небі журавель,
Хай буде Марія із синочком.
Хай цвітуть волошки уночі,
Хай цвітуть на всеньку Україну!
Ходять краєм птиці-павичі –
Не пущу до хати їх, до сина.
Хай любов живе без вороття,
Хай все небо розітне зірками!
Вишивала долю все життя –
Хрестиками, може… Чи хрестами.
