Зупинишся раптово на межіІ в шепоті дерев почуєш Бога...Десь миготять шалені віражі,А в тебе - рівна сонячна дорога.І у твоїх з калюжами слідахВідбилось небо, чисте і високе,Хмарин лінива біла чередаНабилась вітру сивому за щоки.Сочиться в душу музика легка,Лелітками кружляють світлі ноти, Чиясь ласкава впевнена рукаТебе веде в небачені красо́ти.Душа світліє, диханням своїмТи піднімаєш небо над землею.Купає день в шафрановій імліДуші твоєї ніжну орхідею.Отак, бува, застигнеш на межі,Здмухнеш пилюку відчаю і втоми,І світ зітре умовні рубежі,І тіло стане майже невагомим.
Вірш гарний, сонячний! Можливо через невідповідність погоди мені важко в нього вжитися! )) А може через щось душевне! У всякому разі, дякую за позитив!
Гарний вірш про світле.., мені найбільше сподобалися рядки: "І у твоїх з калюжами слідах Відбилось небо, чисте і високе, Хмарин лінива біла череда Набилась вітру сивому за щоки." У мене теж є вірш з такою назвою " На межі", але там зовсім протилежні настрої ))) Ваш дуже позитивний! Клас!
