09.10.2013 00:11
З дозволу батьків18+
206 views
Rating 5 | 8 users
 © Наталя Данилюк

Залишені слова

Слова мені залишились і все,Нічого окрім слів - скупа розрада...Кривим розмитим почерком есеВиводить дощ по сірих автострадах.Під парасольку туляться вітри,Січуть в обличчя краплі, ніби струни.Зітри мене із пам`яті, зітри,Як вічність на табличці древні руни...Як захмеліла впевнена веснаОстанній сніг роздмухує у полі.Густої зливи сива пеленаСповила шовком пальці захололі.Похмуре небо ру́ном затяглось,Надуло щоки зморені старечі.Слова мені залишились - хоч щось,Хоч проблиски в холодній порожнечі...


Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 09.10.2013 18:04  Тетяна Чорновіл => © 

Майстерно і красиво! Печальне прогнозування! (( 

 09.10.2013 11:11  Володимир Пірнач => © 

Дуже класно. 

 09.10.2013 08:20  Тадм 

вірш також - це щось! :). Дуже сподобалось "Під парасольку туляться вітри," останні два рядочки.... 

 09.10.2013 06:41  Деркач Олександр => © 

нічого окрім слів - скупа розрада...це наче про мене(...Класно пишете)) 

 09.10.2013 00:59  Тетяна Ільніцька => © 

Та це нам - легко! Сіли на потяг - і вже у вас)))) Роман обіцяв у наступному році всіх на Говерлу взяти))) 

 09.10.2013 00:42  © ... => Каранда Галина 

Усміхнули мене))) Люблю Ваші коменти, у Вас чудове почуття гумору! Дякую щиро! Маю надію, що щось, окрім слів, іще залишиться... Час покаже. Дякую ще раз! 

 09.10.2013 00:32  © ... => Тетяна Ільніцька 

Було б чудово! До речі, у нас, в Івано-Франківську, теж проводяться поетичні зустрічі. Тож маємо надію, що і Ваше товариство завітає на наш прикарпатський вогник для взаємообміну думками і поетичним словом! 

 09.10.2013 00:31  Каранда Галина 

з заголовку подумала, що Ви залишили слова... а то - слова лишились з Вами... Сподіваюся, що то таки перебільшення, і крім слів ще є багато всього хорошого)))) 

 09.10.2013 00:19  Тетяна Ільніцька => © 

чекатимемо! нам колись пощастить))) як і Ужгороду! О!

 09.10.2013 00:15  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую Вам щиро! Маю надію, що мені також вдасться потрапити до Вашого чудового творчого товариства! Роман та Оля Бойчуки розповідали про свої неймовірно позитивні враження від зустрічі з пробаперівцями і мені також закортіло! Хоч і далеченько трохи... Але може колись і випаде нагода - буду тільки рада! 

 09.10.2013 00:01  Тетяна Ільніцька => © 

приїзджайте до нас на наступну зустріч портальних авторів!))) будемо читати й коментувати))) 

а симпатія не буває одностороньою))) лише взаємною)))

 08.10.2013 23:58  © ... => Тетяна Ільніцька 

Мабуть, і те, й інше... Іноді природа, наче відчуває наш душевний стан і підлаштовується під нього... Коли писався цей вірш, якраз за вікном було холодно і похмуро. Дякую Вам, люба Таню! Ви завжди так тонко відчуваєте настрій вірша, що читати Ваші коментарі - одне задоволення! 

 08.10.2013 23:33  Тетяна Ільніцька => © 

Природа і почування ЛГ - суголосні. Як це часто буває, біль душевний передається небу - і ось уже: "Похмуре небо ру́ном затяглось, Надуло щоки зморені старечі"... Це сльози з очей чи біль неба? Усе сплелося... все змішалося... 

 08.10.2013 23:13  © ... => Лана 

Дякую за розуміння! 

 08.10.2013 23:08  Лана => © 

однозначно... 

 08.10.2013 23:05  © ... => Лана 

Світланко, дякую щиро! Приємно, що припало до душі!Оті залишені слова (що у вірші) і рятують, і ятрять душу водночас... 

 08.10.2013 23:04  © ... => Чернуха Любов 

Дякую сердечно! Так, саме слів нам і не вистачає у момент розлуки - теплих, щирих і душевних... Приємно, що відгукнулися на мій вірш! 

 08.10.2013 22:59  Лана => © 

шикарні слова про слова
другий - найближчий... Дуже! 

 08.10.2013 22:52  Чернуха Любов => © 

Дуже класно, слова - те чого нам так не вистачає! 

Публікації автора Наталя Данилюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо