Дебелий Леонід Семенович Постривай
З обмерзлих нестям вітер лютістю свище,
Гуде мегаватами в струнах мереж,
Метає стріл розпачу сонми все ближче,
Розбурхує сни упокоєні врешт
До мене ти, осене, йдеш безупинно
Притлумленим болем, безсонням без меж,
Та все ж зупинись, почекай якусь днину,
Проникливим сумом дощів не бентеж
У серці ж бо літо в трояндах, отавах,
Запал молодечий у вирі думок,
Веселкою сонце у росах-загравах …
В них ще не наслухався юні казок…
23.10.2013 20:19 Антоніна Грицаюк |
 Сподобалось! Так і хочеться поринути в той осінній кругообіг! |
06.10.2013 15:40 Світлана Рачинська => © |
 Дуже гарна печальна поезія) І про юні казок зачепило! |
06.10.2013 15:37 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно! От тільки ота барвистість тексту трохи дратує! І приреченості трохи сипнули в кінці! )) Дались Вам ті юні казки! )) |
06.10.2013 00:21 Каранда Галина => © |
 дуже-дуже гарно й мелодійно! і зміст... - як прислухатися - в кожнім слові бездоння суму... навіть в трояндах... |
05.10.2013 11:20 Деркач Олександр => © |
 Сподобалось |