05.10.2013 11:29
для всіх
203
    
  4 | 4  
 © Дебелий Леонід Семенович

Постривай

Постривай

З обмерзлих нестям вітер лютістю свище,

Гуде мегаватами в струнах мереж,

Метає стріл розпачу сонми все ближче,

Розбурхує сни упокоєні врешт


До мене ти, осене, йдеш безупинно

Притлумленим  болем, безсонням без меж,

Та все ж зупинись, почекай якусь днину,

Проникливим сумом дощів не бентеж


 У серці ж бо літо в трояндах, отавах,

Запал молодечий у вирі думок,

Веселкою сонце у росах-загравах …

В них ще не наслухався юні казок…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.10.2013 20:19  Антоніна Грицаюк 

Сподобалось! Так і хочеться поринути в той осінній кругообіг!

 06.10.2013 15:40  Світлана Рачинська => © 

Дуже гарна печальна поезія) І про юні казок зачепило!
Чудовий вірш!

 06.10.2013 15:37  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! От тільки ота барвистість тексту трохи дратує! І приреченості трохи сипнули в кінці! )) Дались Вам ті юні казки! ))

 06.10.2013 00:21  Каранда Галина => © 

дуже-дуже гарно й мелодійно! і зміст... - як прислухатися - в кожнім слові бездоння суму... навіть в трояндах...

 05.10.2013 11:20  Деркач Олександр => © 

Сподобалось