10.10.2013 13:41
для всіх
233
    
  5 | 5  
 © Дебелий Леонід Семенович

Туга за вітчизною

Туга за вітчизною

Марина Цвєтаєва Вільний переклад

Ця спрага рідного! Давно

Всіма вже викрита морока!

Однаковісінько одно

Де цілковито одинокій


Буть, по яких горбах самій

Брести із кошиком базарним

В дім, що й не знає, що він мій, 

Як лазарет або казарма.


Однаково поміж яких

Лиць їжитися полоненим

Левом, з оточення яких

Людей буть вигнаним – напевно -


До себе, у окрем чуттів.

Ведмедем білим без льодини

Де не ужитись (жаль і слів!), 

Приниження – мені єдино.


І мовою не спокушусь

Батьків, слів покликом відвічним.

Якою - байдуже - чомусь

Незрозуміла буду стрічним!


(Цим читачем, газетних тлінь

Споживачем, пліток, як сміття…)

Двадцятого століття - він, 

А я – до всякого століття!


Як стовп, завмерши на землі, 

Усе – однакові у тиші, 

Усе – однаково мені, 

А, може, ще однаковіше.


Колишнє – найрідніш всього.

Ознаки з мене всі, всі мітки, 

Всі дати – вітром мов, змело:

Душа, що виникла десь звідкись.


Так край мене не уберіг

Мій, що і найзіркіший сокіл

У просторах душі - повік!

Не взріє родимки доокіл!


Всяк дім чужий, всяк храм без душ, 

Усе – однаково, єдино.

Допоки по дорозі – кущ

Встає, а надто - горобина…


---


Тоска по родине! Давно

Разоблаченная морока!

Мне совершенно все равно —

Где совершенно одинокой


Быть, по каким камням домой

Брести с кошелкою базарной

В дом, и не знающий, что — мой,

Как госпиталь или казарма.


Мне все равно, каких среди

Лиц ощетиниваться пленным

Львом, из какой людской среды

Быть вытесненной — непременно —


В себя, в единоличье чувств.

Камчатским медведём без льдины

Где не ужиться (и не тщусь!),

Где унижаться — мне едино.


Не обольщусь и языком

Родным, его призывом млечным.

Мне безразлично — на каком

Непонимаемой быть встречным!


(Читателем, газетных тонн

Глотателем, доильцем сплетен...)

Двадцатого столетья — он,

А я — до всякого столетья!


Остолбеневши, как бревно,

Оставшееся от аллеи,

Мне все — равны, мне всё — равно,

И, может быть, всего равнее —


Роднее бывшее — всего.

Все признаки с меня, все меты,

Все даты — как рукой сняло:

Душа, родившаяся — где-то.


Так край меня не уберег

Мой, что и самый зоркий сыщик

Вдоль всей души, всей — поперек!

Родимого пятна не сыщет!


Всяк дом мне чужд, всяк храм мне пуст,

И все — равно, и все — едино.

Но если по дороге — куст

Встает, особенно — рябина...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.10.2013 15:10  Тетяна Чорновіл => © 

Зайшла на Портал, а тут!!! Туга тугою поганяє!!! Поки дотужила до Вашого вірша, аж голова розболілась! (((
Добре, що у Вас хоч не за втраченим коханням, а... за вітчизною!
Та й то не Ваша туга!
Жартую я! ((
Але коли автор для перекладу обирає саме тугу, то й самому мабуть не мед! З чим Вас і "вітаю"!
Переклад гарний! Поставила "чудово"!
Піду, бо в самої смертельна туга на душі! Як виявилось!
І для чого я тільки притарабанила це безобразіє про бабине літо!!!

 11.10.2013 08:34  Тадм 

гарні у Вас переклади. моє чудово

 10.10.2013 21:03  Каранда Галина => © 

не знала цього вірша. чесний такий.
І переклад класний. я не ризикую братися за переклади, Ви молодець.

 10.10.2013 16:42  Світлана Рачинська => © 

Прекрасний переклад. Талановито!