Свято
На свято картонні фіалки
Даруєш ти без аромату.
Вертаєш додому, мій кате,
У тісняві денних маршруток.
Вночі виціловував палко
Посріблені місяцем губи,
Узяв мене нагло і грубо,
Аби на світанку забути.
Даруєш тюльпани з паперу,
Окроплені одеколоном.
Я чую, як здалеку дзвони
Нас кличуть, мій кате, в дорогу.
Твої же слова-мародери
Все нажите винесуть з дому:
І душу, і серце, і втому -
Спинити не матиму змоги.
На свято – отруєний перстень,
Що значить – на смерть і не більше.
Так голосно дихаєш! Тихше!
Я чую тебе аж занадто.
Ти кажеш, мій кате: «Це жовтень!
Він теплий!» чому же я мерзну?
Неначе розпеченим лезом
Ти ріжеш. Це схоже на свято?
Калуш,
