Має
з рубрики / циклу «Білими»
Мабуть, усі пам"ятають
той самотній пожовклий листочок,
що так вперто тримався своєї гілки,
цілих сто двадцять років, аж до весни.
А цей не такий,
досхочу нашумівшись, ще до світанку,
в п"яних долонях північного вітру,
відірвався у прірву, без жалю - додолу,
жовтизну свою здерти.
Адже знають усі -
зірка рок-н-ролу
має сьогодні померти