Ой, стелись, барвінку
Заплелися в коси
серпанкові роси,
Зелений барвінок
приховав квітки.
Чи мене кохає,
а чи виглядає
Милий мій, миленький,
чи забув таки?
Не соромся цвіту,
не ховай від світу,
Красень синьоокий
стебла молоді,
Не пускай розлуку,
бо це вічна мука,
Прожени погану
в ночі золоті.
Ой, стелися дзвінко,
молодий барвінку,
Свіжими листками
проклади стежки.
Милий хай кохає,
хай не забуває,
Я йому на щастя
плестиму вінки.
