Такий вже час, що ронить в душу сум,

що деколи і світло смолоскипа

не світить у кінці тунелю. Жаль

усіх на світі, тільки не себе.

А майбуття голосить чорним круком

у закутках скажених інтуіцій -

так хочеться послати це "в ігнор"!

Але якщо душа піде у хащі

і в баговиння вгрузне інтелект,

забувши, що вони - це коди націй,

то і їжак тоді пророком стане,

і закричить каміння... Закричить,

бо більше нікому...

Калуш, 24.04.2013