Коли Господь ходив ще по землі,
Всі люди були ростом немалі,
Красиві, наче ангели з небес,
І світ живили безліччю чудес.
Коли Господь дорогами ходив,
То ані спеки не було, ні злив.
І не було ні сліз, ані плачу,
Бо радості давалось досхочу.
Коли Господь садив сади добра,
То світ людьми сприймався, наче гра.
Та люди з часом поламали гру
І став Господь з народами на прю.
Калуш, 30.01.2006 р.
