17.10.2013 13:24
для всіх
173
    
  5 | 5  
 © Ірина Червінська-Мандич

Можливо, мене зурочено,

Можливо, сталась пригода,

А, може, й нагода,

Що нас заховала пагода

Від гострих мечів негоди.

А я теревенила з леготом,

А ти служив мені плащиком,

Коли обіймав за плечі,

А дощ до волосся ластився.

А потім зустрілись контрасти – 

Вдяглося в калюжі сонце,

Вляглося на землю небо,

По ньому пройшли солдати,

Поїхали знов трамваї,

Заклацали мешти підборами,

А ми і далі стояли – 

Ти-плащик і я зурочена.



Калуш, 5.04.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.03.2016 09:55  Тетяна Белімова => © 

Повернулася. Перечитала. Ще раз зловила кайф))
Дякую, Іринко!

 15.03.2016 09:49  Оля Стасюк => © 

Дуже красиво)))

 17.10.2013 23:58  Наталя Данилюк => © 

Дуже гарно, чуттєво і романтично!
А ми і далі стояли –
Ти-плащик і я зурочена. - класна кінцівка!

 17.10.2013 14:24  Тетяна Белімова => © 

Як же класно, Ірино! "Ти - плащик і я зурочена..." Дуже! Така експресія в кожному рядочку)))

 17.10.2013 13:43  Тетяна Чорновіл => © 

Тендітно й зворушливо. Сподобалось.

 17.10.2013 12:23  Світлана Рачинська => © 

Плащик - легкий! Тому й легко сприймаєтья. Чудово, коли стоять двоє, а все решта пропади пропадом. І про контрасти цікаво!