Пам`ять
Минають дні, відходять вдаль роки,
Та невблаганно пам`ять повертає
Туди, де плачуть діти і жінки
Вмирає і не вірить, що помре,
Що тут, у цьому полі він поляже,
Що у сімнадцять років,
А трава ніколи і нікому не розкаже.
Вона не скаже і не прошумить,
Як в синє небо глянув на прощання.
І що шептав він у останню мить
Дитячими безвусими вустами.
Можливо, друзі поховають тут,
Або ж залишитья серед ромашок в полі.
А мамі похоронку принесуть -
Від сина вісточку страшну до болю.
Матуся чорна в горі і журбі.
Четвертий син, найменший, теж покинув...
Вона не плаче вже і не кричить
І не живе, бо він загинув.
Це буде потім. А в степу
Гримить ще бій кровопролитний.
Більш не шепочуть, а мовчать
Уста юнацькі непохитні.
Він не відкриє знов очей -
Блакитні радощі й страждання.
У сяйві місячних ночей
Він не промовить слів кохання.
Скрізь чути постріли війни.
Сморід і дим, останні крики...
Вони боролись, як могли
І до смертей найближчих звикли.
Багато доль забрала ця війна,
Забрала назавжди Велика Вітчизняна,
Забрала тих, хто не жалів себе
І не діждався днів весняних.
Давно вже не тривожить шум гармат
та рік за роком у весняну пору
Ідуть солдати з нами на парад,
Вони сьогодні молодіють знову.
Травневе сонце світить, як тоді
На полі зацвітають знов ромашки
І усміхаються безвусі молоді,
А їх діди ідуть повільно й важко.
...Вони були як нерозлийвода -
Два наймолодших українця в взводі.
Та розлучила їх ненависна війна,
Цей факт незмінний у природі...
Солдату, що народ свій захищав,
Неважко у онуку пригадати
Товариша, що в полі спочивав
Під колискову гуркота гармати.
Минають дні, відходять вдаль роки...
Вже рівно пів століття промайнуло.
Та не стирає пам`ять біль людський
І серце все що було не забуло.
І не забуде серце сліз отих -
Старечих сліз тужливої скорботи.
Душа тремтить тоді у молодих,
А їм же молодість не повернути.
Вона залишиться у битві за Берлін,
Залишиться в медалі "За відвагу".
Біжать літа крізь бурю поколінь
І в цьому є солдатська перевага.
Мовчить в задУмі сивий ветеран
І невблаганно пам`ять повертає
До тих тяжких солдатських ран
І де під кулями юнак вмирає...
с.Велика Мечетня, травень, 1995